середу, 26 листопада 2008 р.

Мій розбитий міф про Донецьк

Торішньої осені мені нарешті вдалося відвідати Донецьк. Не надовго. Я мала у своєму розпорядженні один день.
Як не банально прозвучить, але я вкотре переконалася, наскільки стереотипно мислю про багато речей. Я їхала у "шахтарську" столицю, увляючи його типовим рядянським містом із вулицями, названими на честь комуністичних героїв. В принципі останнє так і є. Однак Донецьк досить затишний, зелений, і на українську там відповідають. Лише одна тьотка просто відвернулася від мене, коли я намагалася випитати в неї "як пройти...". У центрі Донецька багато будинків кінця ХІХ - початку ХХ ст. Але найбільше мене здивувало, що Донецьк "не рівний"(оскільки степова зона). Я маю на увазі те, що він на горбах, а точніше прямо в межах міста знаходяться терикони. А ще через колишню Юзівку протікає 5 річок.
Ну та це таке. У місті є парк кованих фігур. Там є на що подивитись.

Парк кованих фігур засновали у серпні 2001 року, і присвятили 10-річчю Незалежності України та проведення Першого фестивалю рози Донецька, якій відбувся у серпні 2001 року.
Кожного року в місті проходить міжнародний фестиваль ковальського мистецтва. Кращі роботи залишаються тут.
Там є алея "Знаки зодіаку", Алея казкових персонажів.
До слова, Донецьк офіційно увійшов до числа кращих ковальських міст нашого континенту. У німецькому місті Фризойт організація "Кільця європейських міст-ковалів"прийняла українське місто як повноправного челена. Причому Донецьк увійшов до "Кільця" першим не лише серед українських міст, а й серед міст на всьому пострадянському просторі.
Розташований біля міської ради.
(Фото, на жаль, не мої. Зелена жаба із гітарою - "Муза")










Трохи історії.
Традиції ковальства у Донецьку зокрема існують давно. Ще у 1900 року на Міжнародній промисловій виставці у Парижі премія Гран-прі дісталася пальмі, які викував зі сталі коваль Юзівського заводу Олексій Мерцалов (йому допомагав
Федір Шпарін). Ця пальма зроблена із однієї рельси: на стволі висотою 3 м 53 см розміщені 10 листків і закінчується вінчиком. А зробили її вони лише за допомогою молота і зубила.
Зараз оригінал "Пальми Мерцалова" зберігається у музеї Гірничого інституту в Санкт-Петербурзі. У Донецьку ж стоїть лише копія (біля виставкового центру "Експо-Донбас"). До речі, з 1999 року вона на гербі Донецької області.

вівторок, 25 листопада 2008 р.


Сином коваля був Майкл Фарадей. 1791–1867.
Англійський фізик. Основоположник вчення про електромагнітне поле. Ковалем був і його старший брат, який завжди підтримував і заохочував Майкла до отримання знань. На перших порах він підтримувавмолодшого брата матеріально.

понеділок, 24 листопада 2008 р.

Боги-ковалі Греції та Риму



















У Давній Греції бога вогню, покровителя ковальського мистецтва називали Гефест. У Давньому Римі - Вулкан.
В обидвох традиціях бог кульгавив на дві ноги. Зображали його могутнім та широкоплечим, але некрасивим. За Гомером зате дружиною його була Афродита.
Саме Гефест, син Зевса і Гери (за іншою традицією Гера народила сина сама, із бедра, в помсту Зевсові, із черепа якого вийшла Афіна), кував Зевсу блискавки.
Коли боги тікали в Єгипет, Гефест перетворився на бика.
Відповідно Вулкан був сином Юпітера та Юнони. Дружиною була Венера. Так само кував зброю для богів та героїв. Його кузня знаходилася на вулкані Етна (Сицилія). За легендою створив собі в помічниці золотих жінок.
Культ Вулкана супроводжувався людськими жертвоприношеннями.
Фото: зліва - Гефест, справа - Вулкан.

середу, 19 листопада 2008 р.

Музей сміття





Моя одногрупниця Лєна Павлова була в Музеї сміття. Вже тепер, коли сніг лежить, там взагалі невесело, але від цього менш цікаво не стає. Знаходиться він на Лівому березі в Києві. Їхати автобусом №95 до вул. Сагайдака від ст. М. Лівобережна. Експозиція музею розміщується в приміщенні і на вулиці. Спочатку працівники сміттєпереробного заводу, на території якого і розташований Музей, просто збирали цікаві речі. Згодом вирішили це все "оформити". Серед усього знайшлося чимало ковальських "прінадлєжностєй": і квадратні цвяхи, і старі міхи, і купа (ціла стіна))) різноманітних обценьок, молотків етс. Так що відвідуйте (ненав'язлива рекламка вийшла).
Дякую Оленці))

пʼятницю, 14 листопада 2008 р.

Кузьма і Дем'ян


Кузьми і Дем'яна відзначають 14 листопада. Це день зустрічі зими (так звані "курячі іменини"), адже за старим стилем це початок листопада.

Кузьма і Дем'ян вважалися захисниками людей і тварин од укусів змій та інших гадів. Крім того, їм приписували покровительство ремесел, зосібна ковальства. Саме ковалі найпишніше відзначали цей день.
Чесний і мудрий коваль посів належне місце в усній народній творчості. Він символізує охоронця хліборобської праці, винахідника плуга, що оплодотворив землю. В одній з найдавніших, котрі дійшли до нас ще з дохристиянської доби, пісень мовиться:
Благослови, Господи, Кузьма-Дем'ян, Ладо моє!
Цікаво, що за відсутності попа, згоду на шлюб міг дати коваль.
У давнину на Кузьму-Дем'яна справляли «осінніх дідів» — ушановували покійників (таких відзнак було чотири — на кожну пору року).

Народні прикмети на цей день:
Якщо розвезе дорогу — не жди морозів до початку грудня.
Випаде сніг — на весняну повінь.

четвер, 13 листопада 2008 р.

Найбільша статуя Вулкана


Найбільша у світі статуя Вулкана (вилита з металу) знаходиться у місті Бірмінгем, Алабама, США. Ця статуя є символом міста.
Вона має 17 метрів у висоту. Складається вона із 29 елементів, найбільшим і найважчим із яких є голова, яка важить 4 990 кг.
Загальна її вага 45 359 кг.
Ну і так, щоб уже добити цифрами, висота п'єдесталу - 37 метрів.
За висотою це сьома найвища статуя просто неба в США.
Взагалі цю статую було зроблено для Міжнародної Виставки в Сент Луїсі у 1904 році. Коли її перевозили назад в Бірмінгем, по частинах, десь по дорозі загубили руки. І на п'єдестал її поставили пізніше. То стояв Вулкан просто на вулиці, і на прироблених руках тримав всяку рекламу - морозиво-ріжок, пляшка Кока-Коли, майонез Хайнц. І так до 1936 року, поки якісь владці не розмістили її в парку (Vulcan Park).

пʼятницю, 7 листопада 2008 р.

натрапила..

от натрапила на статтю "Кузнецу все к лицу" (http://ostmetal.info/article.php?ida=0537eceb), дес авторка пише, що в жінки у ковальстві - не новина. Вона каже, що раніше "литьем занимались исключительно жены кузнецов". Тобто, поки чоловік кує, жінка виливає накінечник стріли, або ж "кольчугу" плете. Кажуть, жінки в цьому були акуратніші, та й швидші.  
 

вівторок, 4 листопада 2008 р.

Герберт Гувер

Герберт Гувер - 31-й президент США з 1929 по 1933 від Республіканської партії. Його батько був ковалем. Також він продавав сільгосптехніку. Батько Герберта Гувера помер, коли тому було всього 6 років, а через 4 роки померла і мати.
Його правління країною ознаменувалося Великою депресією - економічна криза: gkaf.narod.ru/mindolin/ni/ni-05.html:
"Бедствовали и миллионеры (их осталось едва ли два десятка, а было более 500), и парикмахеры. У многих не выдерживали нервы: одни бросались с небоскребов, другие травились газом - статистика первых кризисных месяцев зафиксировала десятки тысяч самоубийств. Третьи примыкали к гангстерам и мафиози, уходили в экономическое подполье. Четвертые, оставшись без работы и без денег, колесили по стране в поисках счастья, но не находили его - они оседали на месте и создавали целые города из жести и фанеры - "гувервилли". Сам президент Гувер в это время роскошествовал в Белом Доме, впервые за всю историю Америки закрытом для посетителей"

Девізом Гувера було: "Без авантюризму не може бути прогресу". Цей президент був особливо близький до тих 2 % сімей, яким належало 60 % національного багатства США.

Поки що Гуверу належить рекорд перебування у статусі екс-президента (прожив після відставки 31 рік). До сьогодні ніхто довше, здається, не прожив.

суботу, 1 листопада 2008 р.

Гора-"Коваль"


Йдеться про гору Демерджи, що в Криму) Її висота 1356 м. Колись вона мала грецьку назву Фуна - Та, що димить. Пізініше з'явилася назва Демерджи (від кримськотатарського demirci — коваль). Є про цю гору легенда: було біля підніжжя цієї гори поселення, яке далеко славилося своїми ковалями. Та прийшли на цю землю завойовники, дійшли до гори Фуни і облаштували на її вершині собі кузню, де кували собі зброю. Кращого місця годі було знайти. Сильний вогонь, роздутий наверху гори висушував все навколо, а чорний коваль вимагав все нових і нових людей собі в помічники - немало так загинуло. Одного разу місцева дівчина Марія пробралася до чорного коваля і намагалася вмовити його покинути їхню землю. Та коваль, натомість хотів силоміць залишити дівчину в себе. Вона сильно відштовхнула його, від чого він впав і обпалив собі волосся. Сильно розсердившись, він убив Марію. Не витримала цього гора, сколихнулася і погубила завойовників. На схилах же гори залишилися кам'яні "привиди" та скеля, схожа на голову жінки. Залишилася і назва.