На українських землях виробництво і обробка заліза відомі ще до н.е., що зумовлено багатими покладами червоного і бурого залізняка та болотяних руд. В основному це Закарпаття, Буковина, Галичина, Полісся, Середня Наддніпрянщина.
Спочатку це були примітивні способи: у горні при температурі 700-800 °С болотяна руда перетворювалася на густу залізну масу (крицю), яку багато разів обпалювали та перековували, доки залізо не очищувалося.
Вже у Х-ХІ ст.ст. ковальська майстерність досягла такого високо рівня, що деякі способи обробки заліза і технології виготовлення знарядь праці і предметів побутового призначення були такими, як відомі нам тепер.
Від Середньовіччя і пізніше ковалі в Україні були постійні і мандрівні. Останнім, а з ХIV-XV ст.ст. це нерідко були цигани, селяни нерідко приносили своє вугілля, а платили здебільшого натурою. Постійні ковалі мали стаціонарну кузню на селі.
(на фото циган-коваль)
Немає коментарів:
Дописати коментар